синій вир понесе вдалину мої марні надії
мою марну нудьгу, марні мрії і марну любов
можна вічно любити те море і гори чужії
та лиш вдома з тобою жива в моїм тілі кров
відвернути увагу на жовті лимони Ґенуйського саду
забуватись в Турині, п'ючи італійське вино
посміхатися чайкам, знаходити в Альпах розраду,
намагатись за ними побачити твоє вікно
по-дурному так. хіба ж весь цей сон - це є наше життя?
з його блудною ласкою і оманливим кроком подій
я гублюся, неначе в високій траві п'ятирічне дитя
я іду по хиткому піску, і лиш віра землі твердій,
що попереду, мене тримає.
на плаву.
тільки плавати я не умію
обіцяй лиш почути своє ім'я, коли я позву
я тобі обіцяю, що я тобі дуже зрадію