personne étrange
gingeropium
Kara dla winowajców
Вже всі знають про хлопців з Івано-Франківська, що накачували дівчат алкоголем й наркотиками, після чого знімали відео та ґвалтували.
Здавалось би, в цій ситуації всі розуміють, хто тут винуватець (спойлер: не жертва, незалежно від її дій), але чимало коментарів під постами на цю тему, виглядають так, ніби люди відірвані нахуй від реальності. І звучать вони самавинна.

Чому?

По-перше, звинувачення жертви — це про відчуття власної безпеки.
Світ справедливий, треба поводитись добре й з тобою не станеться нічого поганого; вони самі накликали на себе біду, а я хороша й зі мною так не буде.
Це когнітивне упередження, яке покликано захищати нашу психіку, мовляв, грай за певними правилами й все буде добре.
Погані новини: світ так не працює. В ньому немає справедливості та правил, що гарантують недоторканість.

По-друге, виправдання власних вчинків. Це не я роблю погано, не я ґвалтівник або співучасник, це вони погані й неправильні. Здорова людина за замовчуванням не вважає себе монстром, знаходячи собі виправдання, нюанси й "лазівки".

Підліткою я мала різний досвід компаній. Це не завжди були тільки класні й адекватні люди. Серед моїх приятелів були наркомани (та ще й багацько), просто відбиті неадеквати, діти багатих батьків… Коротше, різні кадри.
Бувало так, що ми завалювались в гості до когось й там збирались люди під впливом або просто незнайомі сильно старші хлопці.
Якщо відверто, то ніщо не заважало їм підсипати нам щось в їжу чи напій, або застосувати силу. Це були наші 15 років, коли хотілось бути крутими й мати відношення до всіляких творчих фриків.

Чи ми відстрілювали рівень небезпеки таких "вписок"?
У мене не було страху, тільки максималізм й впевненість, що зі мною нічого страшного не станеться. В такому віці взагалі ще немає відчуття власної смертності й розуміння, що знайомі люди — далеко не гарант безпеки. Тим паче коли вони угашені.

Я чи мої подруги цілком могли стати жертвами подібного. Нам пощастило. А цим дівчатам — ні.

Недоторканість людини, незалежно від поведінки, одягу чи стану, це базове право, прописане Стамбульською конвенцією. Жоден не може ґвалтувати жінку, навіть якщо вона гола й п'яна, проституйована чи виставляє фото на онліфанс. Недоторканість тіла гарантована будь-якій людині.

Сподіваюсь, ці виродки отримають максимальний строк та стануть прикладом для їхніх прихильників та підписників, що за такі дії прилетить кожному.
Але, на жаль, не вірю, що наші самавинна кудись переведуться чи щось зрозуміють. Бо довбойобів в цьому світі більше. Шкода.
natash
0
random
observer
Колишніх РХПшників, як і наркоманів, не буває.
0
reflechir

дочекалися! как нєожиданоо как пріятноо
по домашнєму

пофіг на ті нікчемні премії
такі моменти дають сили продовжувати і наближати таку омріяну перемогу

0
reflechir

ніяк не набридне

0
reflechir
вже зовсім скоро вересень
мій місяць
приємне очікування, давно такого не було
відпустка, вперше побачу океан, потім назад і одразу у Київ
так цікаво побачити як він там зараз
як там люди
як там Дніпро, і кручі
0
Illuminated

Есть еще одна важная вещь, которую у меня не отнимешь — фотография. Она всегда со мной.

0
reflechir
В Краматорську дали воду, буду це вважати за хороший знак
Зробила собі ще купу планів на «після перемоги»

Єдине що мене лякає, це повернутися в Україну і знов почути рускую музику, або занадто багато російської на вулиці. Сумно що в Україні від руснявого вайбу нема де ховатися. Коли ти сам частина цього вайбу то якось легше живеться.
Хоча, тут все логічно, завжди важко брати відповідальність за себе і свої дії, але по інакшому неможливо, бо буде деградація і крінж.
0
reflechir
Вогонь запеклих не пече
0
MondayMorning
Жінка зі сталі.

Це про Нелю, мою тітку.

3 роки тому померла її старша дочка у віці 18 років від раку головного мозку. Після багаторічних лікувань і страждань.
Пів року тому повісився її син у віці 18 років на подвір'ї будинку, якого вона знайшла зранку в петлі.
4 місяці тому померла її мама, яка, ймовірно, не витримала смерті онука.
Після почалась війна. Вона опинилася під окупацією в першу ж годину. Майже 4 місяці провела в підвалі під щоденними обстрілами. Врешті решт, змогла вибратися звідти. І тепер пише мені "Нагадай адресу твоєї мами, тільки їй не кажи, хочу зробити сюрприз ". Сталева жінка.
1
frank
5
reflechir
дерусифікація
я ні на що не натякаю, але зараз у додатку "Київ цифровий" будь-який українець може проголосувати за нові назви для вулиць
0
observer

«

Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив в те, що це колись закінчиться.Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися.»
— Віктор Франкл
0